Сьогодні як для української родини, так і для всієї освітньої системи найважливішим завданням є формування особистих якостей громадянина України, які включають у себе національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту. Сім'я має забезпечити:

1. Правове виховання.

2. Моральне виховання. Мета: набуття молодим поколінням морального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжлюдських і міжнаціональних взаємин, формування моральної культури. Зміст морального виховання у сім'ї становить насамперед виховання любові до рідної землі, свого народу, його культури та мови; виховання гуманних почуттів; формування розумних потреб, свідомої дисципліни; виховання в дітей скромності, чесності і працьовитості, здатності до прояву почуттів сорому та власної гідності, непримиренності до аморальних учинків людей.

3. Статеве виховання. Від морально-психологічного клімату в сім'ї, від взаємовідносин між батьками залежить виховання в підростаючого покоління кращих моральних якостей.

4. Художньо-естетичне виховання, що спрямоване на формування в дітей основ естетичної культури.

5. Формування духовності й духовної культури дітей у сім'ї певним чином відображає сферу інтересів і потреб життя суспільства. Значне місце у формуванні духовності людини посідає родинно-побутова культура, в якій найбільш повно відображено норми стосунків у сім'ї, шанобливе ставлення до найрідніших людей. Зміст родинно-побутової культури сприяє збереженню рідної мови, традицій, історії родоводу, забезпечує духовну єдність поколінь, неперервність минулого, сучасного, майбутнього нації. Формування духовності тісно пов'язується з релігійними виховними традиціями.

6. Патріотичне виховання. Могутнім стимулом виховання патріотичних почуттів і практичної діяльності є формування національної свідомості. Воно передбачає усвідомлення дітьми своєї етнічної спільності, оволодіння національними цінностями і мовною культурою свого народу.

7. Трудове виховання. Воно має забезпечити повагу до людей праці; свідоме ставлення до праці як вищої цінності людини суспільства, формування творчої працелюбної особливості; взаємодію сім'ї, школи, трудових об'єднань учнів, позашкільних установ і трудових колективів; нетерпимість до проявів безвідповідальності в праці і лінощів.

8. Екологічне виховання. Екологічна культура передбачає: усвідомлення людиною себе як частини природи, що є основою життя; свідоме дотримання норм поведінки в природі; пропаганду природоохоронних ідей і т. ін.9. Розумове виховання. Зумовлює розвиток у дітей цікавості, допитливості, кмітливості, інтелекту і формування в них пізнавальних інтересів; виховання свідомого ставлення до навчання, розвиток пізнавальної активності, культури розумової праці; розвиток потреби у творчому оволодінні знаннями і вмінням самостійно їх здобувати; виховання мотивів та відповідального ставлення до навчання, готовності до практичного застосування знань і вмінь; привчання до наукової організації розумової праці. Розумове виховання передбачає створення сприятливих умов, за яких діти мають розвивати свої природні здібності і таланти, задовольняти інтереси, вдосконалювати інтелектуальні вміння, збагачувати почуття.

Виховання дітей у сім'ї потребує від батьків глибоких знань і врахування їх вікових особливостей. Це повною мірою сприяє формуванню в дітей уміння міжособистісного спілкування та підготовки їх до життя.